Бачити й зріти Все, що небоже, Чути й видіти, Все що негоже. Ще й усміхатись І говорити Треба з людьми, З якими нам жити, Не як у лісі - Із небом й землею, Не я зо звіром - В покорі свеї, Що приховатись Старається тінню, Щоб не лякати Нас, як створіння. А люди знущатись Ладні і ласі, Бо кожен живе У свому, у страсі. Не перед Богом, Його не бояться. Просто пожити Без смерті - Це щастя. Всього боїмося, Все нас лякає … Про Бога Отця Зусім забуваєм. Господь, як опора, Що страх віднімає. Того вже не знаєм, Бо Бога не маєм.