Чи так важливо,
Щоб нас пам‘ятали,
Як злетимо високо
В небеса?
А може в пеклі
Будемо селитись,
Коли пристане
Бідная душа?
Навіщо нам,
Щоб люди пам‘ятали?
Та пам‘ять лицемірна,
Бо людська.
Лише добром,
Щоб люди поминали?
Якщо поганим?
Як тоді? Кажи, душа?
Душа мовчить,
Лише зітханням,
Думки тонесенькі пряде,
Бо згадка
Про гріховну долю,
Ніякої надії
Й втіхи не несе...