Впала бомба,
геть дурна,
небом прилетiла.
Вороженьку ти
лихий,
нащо народила
тебе мати?
Вбивцем став,
горе сiєш свiтом.
Поспитай но,
поспитай,
що буде,
коли ти,
вмиєш руки
раз та два,
а вони кровавi,
як у снi,
до тебе враз
прийде морок
бравий,
твiй товариш,
що десь там,
у степу родючiм
безголовий
пролежав,
звiр його гризучий
волочив i
шматував,
а душа волала -
- Я ж людина!
Нащо так?
...Марево терзало.
От таке
буде життя.
Згнив один
у полi,
а от ти,
живий солдат -
гний в думках поволi ...