Повiльно на очах жовтiє лист.
Нехотяче твердiє тихо.
Змовкла птаха помiж крон
чекає на зимове лихо.
Вiтрами, снiгом, в мокротi
все у покорi затихає,
як у недiльний Божий день
спочити тихо свiт бажає.
I дзвони у Рiздво гучнi
знов сповiщатимуть початок.
Очiкування тих часiв,
що принесуть вже миру статок.
А з ним i гомiн про весну,
тепло, життя i просьбу тиху ...
Хай щечне прірвою бiда,
хай вже погине наше лихо.