Дубе, дубе,
ти колишеш
кроною так файно.
Повсядались
птахи рясно,
дубе, могуть знайна.
Розкрислатився
землею,
сила духу й неба,
все в тобi
i навiть пiсня ...
Пригорнути треба
i набрати
з тебе сили,
що з землi дістав ти …
Дубе, дубе,
чомусь й сльози
дрiбні позбирав ти.