М‘яко жарівка світила.
Ніч. За вікном вже весна.
Журба, соромлячись себе,
Тулилась у сiрих кутках.
Книга рябіла рядками,
Миттю спинилось усе.
Просте життя стало милим,
Було, та сталось складне.
Безмовно суд все чекає,
Вдарить колись молоток …
Журбою бiда все блукає …
Вишукує кровi ковток …