Сніг притиснув все землею.
Так і час, зусім, як він.
Покладе себе плечима
І неси! Достатньо сил?
Не питає сніг листочка,
- Не занадто для тебе?
Льодом тяжкий і холодний.
Мій кожух? Живий ти ще?
Знов про себе, знов про плечі,
Сунем час, і кожен свій.
Тяжко-важко, а звикаєм.
Терпи тіло, не німій!
Тільки сонцем - ласка Божа -
Воскресає дух в мені.
Час від часу ніяквіє …
Цар він лише - на землі.