Йшов Господь у білих шатах,
Вітер Йому догоджав,
Господь йшов, а вітер-праска,
Все Господнє прасував.
Пелена і так без складок,
Наметало - без зморщин.
Вітерець усе рівняє,
Старайливий вітер він.
Біле пір‘ячко летіло,
Не на шатах, а в Руці,
В Бога воно опинилось.
Вітер здути захотів.
Притулив Господь до себе -
Диво м‘якості й тепла -
Птаха біла, птаха неба
Поглядала на Христа
- Лети, мила, ти землею,
Вітер силу хай дає,
Хай весною, хай живою
Милість до людей прийде!