З Богом Адам по раю ходив та зʼїв,
Що не треба, що Бог не велів.
Відчув себе голим і сором прийшов.
Сховався Адам, аж в хащі зайшов.
І став праотець в листовинні ховатись,
Бог людину гукає, що то мало статись?
На тяжку розмову виходить Адам,
Не шиї з гріхом. На жаль, вже не сам.