Сивий ранок. Кухоль кави
Настрій силиться подати.
Марно все. Тепло, добробут -
Все війна ладна забрати.
Як тим людям, що хатина
В друзках змішана з землею?
І димить останнім духом
Балка ще і все із нею.
Згадки - в попіл. Біль, образа.
Дітки дрібні. Сум очами.
- Посміхніться! Мої милі!
Ми живі i Бог із нами!