Сумуй вже осінь,
Не заважатиму тобі.
До суму свого і мене пусти,
З тобою світом побреду,
Дивитимусь, як ти ходу
Дрімотно будеш сповільняти,
Барвисто й вміло фарбувати
Усе, що стрінеш. Знаю я.
Чаклунки чарівна хода
Мене примусить у повазі
Розкидану красу не зразу
Сприйняти, як кінець теплу.
Малюй іще, а я зажду,
Коли ти стомишся й тоді
Краса впаде вся до землі.
І голе дерево попросить -
- Прикрий, бо треба снігу.
Досить ніяковіти в мокроті.
Хай дощик вже летить, як сніг.
Охайні шати запахну.
Вберусь у зимнюю красу.
А осінь тихо працювала.
Й листочки жовтим цятувала.
Views: 106