Люляє думка.
Неспинно бурмоче.
- Пиши - штовхає.
Я писати не хочу.
Де зрозуміло,
Де просто ніяко.
Вона ж, як дитя,
Ще трохи й заплаче.
Не музу, а Бога
Питати я буду.
Навіщо це слово?
Навіщо це люду?
- Людям не треба,
Читати не будуть.
Тобі, як молитва,
Хай слово це буде …