Вже пiзно.
Вже не зрозумiю нiчого в цьому свiтi.
Анi що.
Знання не допомагають,
а навпаки вбивають,
кидають в море сунiву, про що
нема вже кому розказати,
бо кожний в цьому ж морi i гребе ...
Навiть кораблики з паперу, що ми мали,
розлiзлися водою, нема вже.
Були у силi i роками.
Несли нас в мрiях в далечiнь.
Свiт видурiв i потопив i нас iз ними -
забрав усе, аж до проколотих м'ячiв,
що так в цiнi були, бо iнших
у нас попросту не було.
Незрозумiлим стало все.
Й з роками,
весь свiт додумався й вiйнАми
зачав нас нищити i тiлом,
щоби загибло все.
Views: 232