Сама собі збрехала,
І знаю, що це так.
Картинку змалювала …
Взяла десь, може й в снах,
Надибала рожеву,
Мрійливу для себе
І от брехня і стала
Вже мила для мене.
Ще там, в мені із бунтом,
Ще є другеє «я».
Воно часу від часу
Із Богом, не біда!
Тихесенько спиняє
Мій погляд - зупинись!
Брехня тобі щебече.
А Бог чомусь мовчить.