Холодний вітер дме з Дніпра
У пірса “Аура”* ржавіє.
Єврейсько-пасхова бора
Від холоду усе німіє.
І я на березі сиджу.
Кагор кіряю із горла.
І поблизу мене річпорт.
Вірніш не так.
Відмерло все посеред зла:
Там був колись річпорт. Тепер бардак.
Моє життя немов курай
Летить порожнім полем вслід за вітром
І що попереду чи пекло, а чи рай
Чи темінь Арімана, а чи Око Мітри
Не знаю сам.
Майбутнє все в імлі, в тумані
За нього і гроша не дам
Ми знов живемо в дні останні.
Позаду мене ТЦК
Однак мене вони і не займають
Отримав я повістку і пішов на ВЛК,
А хто вчинив не так – отих приймають.
Я згадую минулі дні
У мене залишилось лиш минуле
Як був я Дон-Кіхотом навесні
Як вічну ворожнечу ви здобули
То наречена все ж була моя!
Ви сватати за іншого її не мали права!
Тоді втрутився у це один лиш я,
А де була поліція і де була держава?
Я бачив наскрізь вас, коллєги дорогі,
Ви перед людом свою гниль явили
За бунт згноїть у ПНІ*
Мене ви захотіли.
І ти, колишня подруга її,
Себе ти повела огидно
Ледь не зробила жертвою сім’ї
Ти не права, хоча тоді й була вагітна.
Пройшли роки, спліта веретено все дні у круговерть
І я ізнов серед весняного розмаю
Ви кажете: у мене шиза, а то заходить смерть
У голову мою.
Я добре теє знаю
Гіркий полин душі.
Розради ж бо немає.
Я сам не ангел.
Люди не святі.
Лиш порожнеча без кінця і краю
Я збитий льотчик, що п’є на самоті.
14 квітня 2026.
* “Аура” – прогулянковий теплохід. Стоїть на причалі бо через військовий стан навігацію на Дніпрі закрито.
* ПНІ – психоневрологічний інтернат.