О дев’ятій годині скрикнув Ісус гучним голосом: “Елоі! Елоі! ламма савахфані?” – що значить “Боже Мій! Боже Мій! навіщо Ти Мене покинув?” Євангеліє від Марка Розділ 15, вірш 34
В кривавих хмарах день вмирає
Холодний вітер ворохобить попелища
За небокраєм смерть чигає
Бахмут й Алеппо стали цвинтарищем.
Колись давно був світ. Не той що є зараз
Здавалось вже відмерло зло
Прийшли до цього ми давно не враз
Не перший рік бриніло смерті тло.
Немов сто літ тому. Окопи повні трупів
Верден – Куп’янськ. На фронті – West без змін.
Своїх й чужих без жалю закатрупив
З минулого диктатор в наш вдерся часоплин.
Розгнівавсь Бог на світ. Не цінували.
Покинув дня одного планету на зорі
Тому й настав цей час. Самі його обрали.
Смерть унизу і порожнеча угорі.
Згори сталевий дощ. Іржаві небеса.
І стогне у вогні розтерзана земля
Вгризаються у сталь дронові тілеса
Вбиваючи в степу донбаськім москаля.
І прикриває скрижанілі трупи їх
(Собою всіяли довкола всі дороги)
Холодний і байдужий перший сніг
Чимало там і тут премного…
Сльотавії січневії простори
Карбують сльози на вікні.
Зима зникає десь, мов те Аральське море,
Ховаючись в безрадісному дні.
Та все ж коли завечоріє
Посеред лиха, крові і війни
Горить на Заході Зоря Надії,
Її проміння йде у наші тяжкі сни.
Не денниця, а яснеє світило
Крізь відчай, тьму, розчарування
Проміння від Зорі Еаренділа
Дарує нові сподівання.
5 березня 2025.