Танцюють п’яні галі
довкола ураженого громом дуба:
“О Великий Рудий Шамбамбуклі,
дай нам миру!
Подаруй нам кінець війни!”
Але мир чомусь не настає й не приходить.
Повідлітали гуси з порожнього неба.
Тихо й бездумно вариться в казанах-черепах
муть-каламуть.
Проповідують євангеліє вокзальні циганки:
“Во ім’я Отця, Сина і Святого Духа!
Позолоти ручку, мілай!”
Циганки навчились хараманити
ще в ті далекі часи
коли так звані “божі вісники”
срали на заводах
залізною окалиною,
а я мріяв отримати голос
в реборді загальної німоти.
Та сказали мені – не треба!
Ну що ж… Не вийшов піонер із мене.
І тоді подався я в матюкливу аскезу,
а світ, поміж тим, гнив собі далі,
даруючи людям ніжні аромати рафлезії.
На які летіли все нові й нові мухи …
10 грудня 2025.