У Кочережках при Самарі
я брів по стежці мокрим лугом
і міркував про шлях в сансарі,
згадавши всіх хто був і ворогом, і другом.
На мосту бавились ворони
лунали постріли у лісі.
Збивали там ворожі дрони,
то тут, то там озвались кріси.
І розчинившись у воєннім часі
над тихоплинною рікою
живу я в західнім Донбасі
між ефемерного спокою…
17 травня 2026.
с. Кочережки.