Осінь. Мокро. Дощ іде.
З парасолькою бреде.
А навіщо парасоля?
Квачика він має долю!
Може й так, а може й ні.
Така праця, як по мніʼ,
Бути мокрим, а не знаєм,
Себе дощ як почуває.
Чи приємно під дощем
Бути дощику квачем.
Поетичний авторський клуб, сучасна українська поезія
Осінь. Мокро. Дощ іде.
З парасолькою бреде.
А навіщо парасоля?
Квачика він має долю!
Може й так, а може й ні.
Така праця, як по мніʼ,
Бути мокрим, а не знаєм,
Себе дощ як почуває.
Чи приємно під дощем
Бути дощику квачем.