Я так люблю, коли дивитись можу
Без змісту, помаленьку, без думок.
Без порівнянь, без критики і того,
Що називаєм ми тепер «умом».
А просто так, тихенько, ясно, чисто -
Спостерігати за земним буттям …
О, моя доленько, вчепи намисто …
Добра … й до злого - забуття!
***
А зло не дасть, очима колить.
Йому сховатись - ані як.
Можливо в нього така доля.
Все на виду - не просто так!
А нам - вже сонцем не дивитись?
Буть темнотою разом з ним?
А може з ним таки побитись.
Бо вибір долі - він такий.