Слова, думки …
Й мовчання сну, аж голосне …
І рання днина
Геть звичайна-
Як воскресіння
Знов зове …
Й слова, й думки
В венці сплітайно.
Мережити із почуттів краплин …
І файно, красно докладатись
До вмілих Богом, до дивин …
І памʼятати, не цуратись
Краси і сили й най-сумного дня …
Бо він деньочок
Небом сущий,
Бо він мені іще подавсь,
Бо хмари смерті ще не густі …