Море і сонце,
Пісчинка-перлинка
Все хвильок торкалась,
Як ніжна росинка.
Як завжди, як треба
Усім так й жилось …
Але …
Із землею, з людьми
Щось збулось.
Зазнала пісчинка,
Зазнала й вона,
Що світ не у мирі,
Що світом - війна.
Чорнізна в мазуті,
Як в пеклі страшна.
Прилипла за камінь.
Рубцем, як біда.
В стражданні усе -
І люди, і море.
Спитати б людей,
Навіщо вам горе?
Шуміло лиш море,
А люди мовчали,
Бо їм треба горе,
Бо їм «щастя» мало.