До нестерпності …
так хочеться сказати …
про біль …
Не може думка встати …
припала болем до землі.
Ходи, живи, але лежи
у смутку про …
там забагато і всього …
Найбільше зради.
А вона боліти здатна,
як живая рана у крові …
Ще жити ти живеш,
але вуста німі …
Вже не сказати, бо навіщо.
І не знайти собі вже місця,
думками кидати в себе.
Питань багато.
Відповідь? Ніде!