коли кохання відійде,
полишить згадки кольорові.
червоні, чорні і як сніг,
зелені та як жар у крові,
коли кохання відійде,
покличе тишу зграбну щастям.
стара рука тримає все
в собі живим причастям.
і келих з золота подасть
Самий Господь за вірність дужу.
бо на землі, не в небесах
зумілось любим бути, друже