Зморшка, як рана... i не одна...
Зорали лице боронами.
Глибокі й не зовсім, покромсали все
Кривими своїми шляхами.
Колись почалося.... Початок він є.
Незнайно i непомітно...
життя собі йшло..., кружляло, текло -
привітно i непривітно ...
І горе, i щастя, i лихо, й любов
впивались в лице все рубцями...
ЗiркАми лиш очi ... вологi й яснi -
свiтились над тими рисками ...