Кохана

Яблунька-дичка була невеличка,
Сукня поїдена ( гусінь – злодюга! ),
Плечики гострі, налякане личко:
Непоказна, нескладна, недолуга.

Шкіра землиста, побита вітрами,
Брошка-метелик на кволій косиці.
“Будьмо відверті: краси ані грама.
Користі – мало, хіба що кислиці”.

Яблунька марила, мріяла, снила,
Мліла в холодних обіймах туману.
“Час мені, крале. Лишатись несила.
Я повернуся до тебе, кохана”.

© Юлія Красіна 2023