Похилися, дубе,
Дубе зелененький
Над отим хлопчиною,
Що поліг низенько,
Що припав голівкою
До земельки міцно,
Поклонись невкланяний
Гілочками низько.
Поплач із вербою,
Двоє пожуріться,
Бо війна лихая
Нашукалась місця.
Забрела до краю,
України-неньки,
За життя схопила
Мучити бідненьку.
Помирати роду
Собі заказала,
От верба із дубом
Тому так плакали.