Нестримний потяг.
Вiконечка в рядочок.
Горе, щастя, байдужiсть
i цiкавiсть там.
Рейки стрiлами
вражають ще горбочок,
не встиг сховатися
вiд потяга в лiсах.
I горе з щастям,
I байдужiсть людська,
В очiкувваннi свого,
дорогою летять.
Звичайний потяг,
звичнi люди.
I вiйна iз ними,
у кожного в думках.