Кровава щедрість нашої весни

Повільно суне весна …
Моʼ передумати бажає,
Чи вже у відчаї від нас,
Зніяковіло приступає …
Щебече птаха і блакить
Тче сонця візерунки …
- Кажи же ж далі!
- Що скажу?
Війна іде …
Й кидає смерть
Кроваві подарунки …