Бубни, життя,
Одне і те ж.
І буботіння це -
Аж надто вміле.
Співом у барвах
Раю-земних,
Пташинок Божих
В небі синім.
І голосом
Ранкових рос,
Які аж колос коливають,
Самі мовчать,
А струни в них
Дзвенять промінням,
Сонця всталим …
І знов, і знов
Усе і скрізь
Життям вигукує
Неспинним …
Господь всміхається …
Бубніть …
Вовіки будьте
Всі щасливі …