Вiдпусти мене,слово, вiдпусти ...
Хай думка просто безкрило
походить дощем по травi
й зобачить обрiй похилий.
Спинитись бажає душа
словечка в вирвечки низати,
хай просто думка тече,
не хочу я з нею лiтати.
Знов небом i синню
до Бога злетить ...
знов погляд пидiняти не зможу ...
Бо тяжко, мiй Боже,
душа ж не мовчить,
свiт вимiтає дорогу
лише до нелюдскостi,
лише до грiха,
у барвах нацяцькана ницiсть ...
Нам праве із лiвим змiнити ваба,
чому так всiм хочeться лиха?