Не хоче душа
ніщо говорити.
Тихенько лиш хоче
світом дивити,
Та так, що у мене
сил не хватає …
Не чесно, душа,
я так знемогаю …
Простенько і чисто -
майже нічого …
Одненьке лиш небо,
ну ще там другого …
Яке ми за "є" -
завжди сприймали,
А то був дарунок-
ми того й не знали.
Мир надто звичний -
повсюди, в усьому …
Трава, як росте,
було лиш, як гомін …