Переклад вірша Т. Венцлова
Навпіл розірвані вітрила
і знову жодного рядка.
Поламаного неба брили
несе від берега ріка.
Під тягарем гріхів забутих,
які згадав і пережив,
серед снігів брудної смути
та нагромадження крижин.
Хоч дозріває він щорічно,
вода у забуття несе,
як у віршотворінні вічнім
приховай словами сенс
Німотно у воді буремній
у руслі тане висота,
гуркоче в часі полуденнім
попід опорами моста.