- Скотися, місяцю, униз!
Побачу я круглізні боки,
Якими ти у висині
Розлігся ніччю і нівроку
Ростеш круглієш, згодом враз
Не до вподоби така доля,
Серпом стаєш,
То розкажи, ходи сюди,
З якого горя
Стаєш ти легінем, кажи!
Поглянув місяць у віконце,
Тихенько вис, а згодом взяв
Й сховався в хмарах,
Як те сонце.
І темінь густа по землі
Розлізлася, як калабаня,
Світило ночі не захтів,
Тримати відповідь.
Нема бажання!