Нiч беззоряна осiння, тиша
й сон встелились навкруги.
Дощ i той десь спати влiгся,
не моросить, не дрiбнить.
В вiкнах вогники моргають,
у полонi довгих вечорiв.
Осiнь вперто свое знає,
водить нас у холод морозiв.
Горне затишок до себе.
Думки довшими стають.
Поспiшати - геть не треба.
Навiть темiнь ранками зовуть.
Доки сонечко проснеться,
доки вчепить себе в висинi -
темнота кругом панує.
Час такий. Осiннi днi.