Душа дитЯтком притулилась
До милості в самій собі
Сльоза тремтіти захотіла,
Не впала, а просяяла в менi.
І Божа Матір посміхнулась,
Душа уклінно завмерлА…
А Богородичка ласкаво
Утіхою сльозу взяла
І понесла до в Бога скрині.
Там тих сльозинок світла тьма.
Перлинки із любові ніжні,
Як дар Христу. Йому Хвала!