Побита склянка лежала осторонь,
Невеличка, брудна і стара.
Лякала всіх зубцями гострими,
Як жала тримала догори, неживе
Навколо неї, ніщо ніде не росло,
Бетон сивізний з ребрами підпирав її, та того.
Запустіння, розрухи символи
На місці колись життя.
Походила біда. І стало все, як завжди.
Скло, бетон і очікування. Так. Його. Життя.