- Як невiршi? Таке буває?
- Буває! Я тобi кажу!
-А ти звiдкiль про таке знаєш?
- Я також вiршики пишу!
Коли не знаєш, чому пишеш,
коли це тайна для тебе
i лише зовсім нишком
свого вiрша ти прочетеш ...
I стане так ...
щемно-невтримно
i лиш питання до Христа ...
Навiщо, Боже, Твоя Сила,
Ти дарував менi вiрша,
сладкоголосно написати,
що аж душа у жменьцi вся ...
Поклоном дяку, як вiддати,
менi земнiй за небеса,
що ти вознiс таку словеснiсть
на мовi рiднiй для душi ...
сльозою заблищить мiй погляд ...
подяка Тобi, Славен Сi!
А невірша як прочитаєш,
То думка лише про себе,
Тому й не вірш, тому й не слава,
Нема такоі для тебе!
Views: 102