Ой, засмутили ви мене!
Житейські маски, як зривати?
Ми маскувались все життя.
Тягнули все, щоб прикриватись.
Що видко було лише те,
Що ми дозволим, бо ми знаєм,
Якими бути нам усім,
А справжнє лице й забуваєм!
І наше, й його, і її -
На маскараді всі в напрузі
Зірветься хтось - усі - диви,
Страшна душа - волають друзі.
І наша -?гниденька якась,
Вся воля в путах і безпутня.
Неси лице, лиця й нема …
Усе уже в подертих жмуттях.