Смиренням я не назову.
Покору тяжку, не сприймаю!
Богами не робіться ви,
Лукаві, людоньки, лукаві.
Вам пити крові жадоба,
Цього бажаєте для себе.
А я людина і така,
Яка у волі сотворенна!
Самий Господь подав мені
В свободі вибір свій робити,
Чому перечите мені,
По заповіту Його жити?
Бо перша заповідь - то Він!
А лише друга про повагу
До ближнього. А хто то він?
Життя у кого змістом варте.
Який той ближній, що убʼє,
Смиренно йому покоритись?
Як мене вбʼє і тебе вбʼє,
То Бога хто буде любити?