Валерії.
Ми всі пливем в човні
Ріки життя стрімкою течією
Від витоків по бистрині
До гирла – моря під вечірньою зорею.
І що зустрінем -наші береги,
Міста, мости і перекати
Діброви і зеленії луги
На котрих зупиняємось чекати
Спочити трохи й знову в путь
Нові долать пороги й водоспади
Туди куди притоки все пливуть
Де половини і поєднані монади…
А я лишився сам на самоті
І воду у житті моєму спили суховії
Хоча діла мої були і не святі
Відплатою ж були ті злі події
Я втратив все: надія на життя
Умерла. Згасли сподівання:
Без друзів і дружини в забуття
Пливу в човні в останнє те смеркання.
Любив я також і тебе,
Одначе ти сказала: “То лиш майя!*”
18 червня 2025.
*Майя (санскр) – обман.