Як було в ті дні перед потопом: люди їли, пили, одружувались, виходили заміж аж до дня коли Ной увійшов у ковчег і ніхто не знав, доки не прийшов потоп і не знищив усіх… Євангеліє від Матвія 24: 38 – 39.
Життя втікає мов пісок
Поміж дитячії долоні
Летять роки як дикі коні
Із під копит злітає іскр ток.
Що було – буде що? Нам нецікаво.
Ми розміняли все на море дрібних справ.
На порох розсипаються держави,
А ми втрачаємо й охвістя прав.
Не бачили: затишшя – передвісник буревію
І грім було той чутно і в Києві й в Москві.
Танцює велга, спопеляючи Росію,
А Україна захлинається в крові.
І тут і там зростає склеп під прапорами.
Ідуть щодня двохсоті у родини.
Згорають лісосмуги, села, панорами
І кожен місяць нове місто обертається в руїни.
Забули істину таку,
В рутині копирсаючись квапливо,
Що наші нетривкії замки на піску
Раптовим будуть зметені припливом.
29 листопада 2025.
Велга – демон громадянської війни.