Я у дитинстві бачив чудеса
Закаляв мене радянський хімпром
І віддзеркалювали небеса
Земні міста догори дном,
А люди дивилися на це довкола
І удавали що не бачили нічого:
Забороняли говорити їм високі чола
Лякала їх до жовтих стін дорога.
І от я виріс – все одно:
Своє дитинство згадувать не можна
Тому ізнов настало дно:
Хто пролетарій був – тепер ясновельможний.
Ми брешем, як діди брехали
Що зло то є добро, ну а чесноти – вади
І очі нам позатуляли
“Христолюбиві” торквемади.
8 грудня 2025.