Ох, поети, балаболи,
Більшістю, як у полові.
Віршики стругати вмієм…
Ліцемерні, як повії …
Там сказати, похвалити,
Там підмазати, там скрити.
Пишем, віршики малюєм,
Свою думку не шануєм,
Бо нема такоі… горе…
Нема кому, мій народе,
Помовчати, коли треба,
І сказати - аж до Неба!
Файно дружно так брехали,
Гнівом Небо - все невдало!
Стрепеніться та пишіте,
Щоб за вас не червоніти!
Поважати - поважайте!
Гнівом де - і його майте!
Чесні будьте до народу!
Полишіть брехливу вроду!