Хода сповільнювалась й тихо
Поклоном клалася трава …
Пташина десь у гіллі смішно
Витьохкувала … і жнива
У золоті у небо вперлись
Тепло гуляло козаком …
Не йти хотілось … трішки вперто
У глузді думка з присмішком …
Ряднину ткала неймовірну
Із згадок, з мрій і молитов …
- А можна мніʼ злетіти? Можна?
- Чом ні? У вітра попроси!
А що просити? Сили? Духу?
Крила життю, щоб ним легко іти.