Місяць: Березень 2026

Ну що ж, хлопчина невідомий,
Тобі я слово напишу.
Загинув ти за Україну …
Поклон тобі я відпущу …

Нiхто не знае,
а далi котиться часом, вiком, вiками …
минуле миттю позаду …
i вже нахабно поприкае …

Подивишся …
А думка така – краще б не дивитися …
Почуєш …

На базарі, на базарі
Люди душі продавали.
Покупців було замало,
Й ціни геть були невдалі.

І все ж таки
Якийсь промінчик,
Хай холоду людського,
А в мені.

Негарне слово,
А правдиве …
Негарне ж!
Його розпʼянем!

Камінчик впав,
Побив вікно,
До того він летів,
Як птаха.

Мудрість, відійди!
Ти нецікава!
Не догоджаєш ти мені!
Муштруєш думати …невпинно –

Сільська храминка,
Не маленька –
Скрізь рушники і благодать,

Лапатий сніг, аж падав з неба,
Летіти лінувався вже.
Тому то гупав лиш тихенько,
І ніжно застилав усе.

Живе дід, живе і баба.
І життя їм й надто раде.
Там і кіт, собака ще –
Гуси, кури, хто іще?

Нападав сніг і стало тихо-тихо …
Чому? От ти мені скажи!
Щоби відчути нам і щастя, й втіху
Відчути легкістю в душі …

Не багато. Але є.
Тепла. Зусім лиш трішки.
А віддали комусь, хто вже
Лиш присміхатися потішно

Та сама ялинка.
І зірка та сама.
І ніби та сама
Земля, ніби так.

Шубку файну насадила,
себе Лиска примостила.
Кава в лапцi. Лiс пухнастий,
снiг улiгся м’яко й надто.

Кіт зимою коло печі …
Напочатку лиш сидить,
Дух теплом піде по хаті,
Дивишся – вже кіт лежить,

Пригорну я котика.
Вiн мовчить, радiє.
Свої вуса довгi
ласкою лiлiє.

ABBA в минуле закликала …
Гiлка билась у вiкно …

Чуприна в хвилях файна
I плаття у шовках
Сиджу я надзвичайна
у мрiях i вже, як