Присяду я і Новий рочок
Присяде тут, коло мене.
– Як справи, пані, як ся маєш?
Місяць: Березень 2026
І, і … і …
У порівнянні …
Чого в порівнянні?
Біду і усмішку візьмем?
Нема останньої тут в парі
Авель
Перехрестився …
i пiшов …
Вернеться, може …
Господь знає …
Яка та доля …
А яка?
Відповідь
Весна щебече полохливо.
І душа боїться жити знов.
У маячню її втопити?
І кликати Христа ізнов!
Непорядний порядок
Ну немає серця справа,
Просто там нема!
Зліва його причепили!
Ніби недарма!
користь файна …
Притеклася думка,
Думка невеличка.
Десь взялася! З неба?
Хитрая сестричка?
Крива стежка – така казка
У нашому лісі
Живе й виплутає
“Кривая стежина”,
Так називають.
сказали-зрубали ….
Сказали – зрубали.
Навіщо рубали?
Воно вже зрослося,
У зіллі сплилося
як у Мелєвича
Де починаеться наш бiлий свiт?
А де кiнчається такий?
Бог не сказав, шукайте всi,
Небесним сяйвом освятив.
Ангели світла, ангели добра …
Багато духів назбиралось.
Всі носяться у величі своїй.
А я шукаю лише того,
Що може геть і ніякий.
Окуляри – загадка
За вуха почеплялись,
На нiс ви повсядались!
Чого то ви, панове,
Та тут повитягались?
Вечiрнi дзвони
Вечiрнi дзвони! Вечiрнi дзвони!
Оповідають все в невинності своiй,
Про молодiсть, про дiм і про час щемний,
коли в останнє чувся такий дзвiн
Без ярма
То мова про весну iде?
Не лише мова, а й дивись!
Дивись! Кругом земля цвiте!
I вибухи, i смерть – все скрiзь!
Бiль
Бiль – як морок без просвiту,
позатуляв все вiд людей,
щоб не побачити яскраво,
не в силі ми у ясний день.
вранішнє
А постоявши в бухті тихій,
Хай і яка там благодать,
Зір ріже горизонту риску
Думками все про «що?» і «як?».
питання до тих, кому було добре в минулому і ще того “добра” хочеться
Невже ти думаєш, якщо
Минуле у майбутнє помістити,
То буде так, як ніби геть
Пасує нам усім так жити?
а вистоїмо!
Волочить холод жилами туман,
Все ще притихло, зцепеніло.
Ще рано, ще тепла нема.
Мороз іще повзтиме у безсиллі.