А осінь нас не відпускає.
- Думай, ще думай по мене.
Дивись, як все прикрашаю,
Щоб й кінець був гарним. Вже
Понастаралась кольорів я,
Яких в нікого не було.
Ні в літа травами барвистим,
Ні у весни, ні у зими, з них хто
Багач у золоті розкішнім?
Така багата лише я.
- Для похвальби - воно є змістом.
Частіше є ознакою кінця!
У відповідь - змовчала осінь.
Як не старатись з часом герць,
Холодний дощ і батько-холод
Зведуть прикраси нанівець.