Місяць: Березень 2026

В крота – до сонця сліпота.
А нюх ж то є! Вже не біда!
Волочить, суне, має він добра.
Прийде стихія?

Пустота …
Слово, як муха в кутку
Дзижчить монотонно
Змісту шукає …

Лапки м’якенькi,
Кiгтi гостренькi,

Стрепенувся світ святами, порадів із нами.
Ворогам додав ще злості. Бо вони «дарами»

Щось у свiті коїться,
бомби лiсом рояться,
вибухають, все калiчать.

Як бути?
Біль забути?
А він, як хвиля…
Ще з віків,

А ріка собі тече і тече.
А війна собі іде і іде.

Розхитався світ, розхитався …
Таки злодій крові насмоктався.

Лапки тоненькі,
Дзьобик гостренький,
Небом літає
І гарно співає!

Мокрий,
Може і сліпий,
Легкий,
Може і рясний,

Паном бути смачно,
Свiтом керувати,
Бути чимся зверху,
Другим понукати.
Але це не влада,

В кожну мить нам що робити,
Щоби час сів відпочити,
А не біг і спотикався,
Щоби нас він не лякався?

Зустрів хазяйку кіт ще на порозі,
А видно, що вже довго піджидав.
Весь випрямився, яка вже була змога,
Себе цілого погладити віддав!

Полетіти б полетіти,
Церкву зверху поглядіти,
Янгелочок там сидить,
І земелькою глядить.

Якась сива тиша …
Не яскрава вогнями.
І снігом понура
Розстелила себе.

На вершечку, на краєчку пташечка сиділа.
Коливалась ніжно гілка, тінню ворожила.
Не боялась вже пташина сонечка ясного,
Пекло згасло, промінь тихо вигравав собою.